Американець відмовився від успішної кар'єри в Штатах і став добровольцем в Україні

У невеличкому містечку Бар, що на Вінниччині  уже декілька місяців плідно працює волонтер Корпусу миру США в Україні Алекс Орта, який приїхав на запрошення «Фонду громади «Барі» для того, щоб розвивати Україну та робити життя Барської громади кращим. Як саме, він розповів кореспондентці Vin-people.

 

Він міг би влаштуватися на високооплачувану роботу й жити звичайним життя, здійснюючи типову «американську мрію», проте вирішив інакше — стати добровольцем Корпусу миру. Критерії добору для волонтерів досить жорсткі — вища освіта, міцне здоров’я (не лише фізичне, а й психологічне), уміння швидко аналізувати інформацію.

— Алексе, розкажи про те, що спонукало тебе долучитися до волонтеріату Корпусу миру?

— У мене є чималий досвід роботи у Штатах, адже я отримав ступінь бакалавра в галузі управління бізнесом з акцентом на підприємництво. Окрім того, декілька років отримував навички в консультуванні новостворених компаній. Тривалий час брав участь у благодійних ініціативах і проєктах різного спрямування. Вирішив, що тих знань, які маю, достатньо для того, щоб ділитися ними з тими, хто цього потребує.

Далі було заповнення заявки до Корпусу миру. Країну я не обирав, фактично мене могли відправити в будь-яку точку земної кулі.

Коли дізнався, що потрібно буде їхати саме сюди, то зрадів, адже багато читав та чув про Україну. Можу сказати, що я щасливий від того, що потрапив саме до Бару. Мені подобається тут, я знайшов багато друзів. Сподіваюсь, що після мого повернення в Штати ми продовжимо спілкуватися.

— Над якими проєктами ти зараз працюєш та що вже вдалося реалізувати?

— Зараз займаюся тим, що допомагаю розробити стратегічний план Фонду. За межами роботи у Фонді допомагаю налагодити співпрацю з владою та бізнесом. Допомагаю писати та перекладати грантові проєкти. Ще – беру участь у цікавих заходах місцевих активістів. Уже долучався до обговорень різних проєктів, прибирань, проводив опитування на вулицях міста, і це ще далеко не весь список.

Серед планів на найближчий час: спільне навчання та освітні заходи для місцевих підприємств, щоб допомогти їм розвинути свій потенціал.

Щодо проєктів, які вже реалізували, – я долучався до публічних консультацій (опитувань) у громаді на різні теми. Також навчаю всіх охочих англійській та іспанській мовам.

— Розкажи про мовну практику, яку ти впроваджуєш у Барі?

— Кожної середи о 17.00 я проводжу безкоштовні заняття з англійської мови. Займаємось у приміщені районної ради, де нам надають просторий кабінет для мовного клубу. Ми не робимо записів у блокнот, а лише багато розмовляємо, спілкуємося на вільні теми й стараємося покращувати розмовну англійську.

 

— Хто переважно приходить на заняття?

— У нас немає жодних обмежень для вивчення мови, тому на заняттях присутні особи різного віку: школярі, студенти та старші люди, які вдень зайняті на роботі, а вже ввечері приходять на заняття.

Також це люди різних професій: є державні службовці, фотографи, журналісти, викладачі, юристи, інженери, водії. Є й такі, що зараз не мають постійного місця роботи або ще шукають своє покликання. Байдуже чим людина займається, головне – це її бажання покращувати себе.

До речі, також нещодавно на прохання барчан я почав проводити заняття з іспанської мови для усіх охочих.

— Чому саме іспанська?

— Загалом, я володію англійською, португальською, іспанською та французькою мовами. Іспанська – це мова моїх предків, я знаю її ще з дитинства. Ідея проводити іспанський мовний клуб виникла спонтанно: декілька моїх учнів з англомовного клубу виявили бажання вивчити кілька фраз іспанською, а я погодився допомогти.

Також відколи переїхав до України, почав вчити українську, яку раніше не знав. Мова мені до вподоби та дається дуже легко – з нею немає жодних проблем. На вулицях міста стараюсь більше спілкуватися українською та завжди кажу барчанам, щоб не боялися мене виправляти, коли я кажу щось не те.

— Які твої враження від України? Чим вона тебе вразила або ж запам’яталася?

До приїзду в Україну я чув, що українки найгарніші жінки у світі, а українська кухня — смачна. І це правда (сміється). Ще помітив, що всі українки смачно готують. Зі страв мені найбільше сподобалися вареники: з картоплею, грибами, сиром. А ще я в Україні вперше скуштував свіжу домашню малину й різні овочі — не з супермаркету, а вирощені на землі.

Якщо бути відвертим, то мене вразили щирі, відкриті й турботливі люди. Таких точно ніде більше немає. У Штатах люди, на відміну від України, дуже заклопотані собою та своїм життям, їм немає діла до інших.

Автор: Інна Ткачук

Фото автора