Вінничанка вміє «керувати» вогнем та зачаровувати голосом

Українські жінки — це не лише берегині сімейного вогнища, вони є потужним рушієм національного розвитку. На своєму прикладі це доводить директорка громадської організації «Оберіг», провідна фахівчиня культурно-мистецького центру, методистка відділу українознавства Донецького національного університету імені В. Стуса, організаторка театру козацького вогняно-піротехнічного шоу «Полум’я віків» Ніна Бегас. З жінкою, яка навчилась «керувати» вогнем та зачаровувати голосом, поспілкувалася кореспондент Vin-people.

 

— Ніно, громадська діяльність часто вимагає значних зусиль: часу, нервів, фінансових витрат. Де берете сили й черпаєте натхнення?

— Для мене це звичайна буденність. Коли є обов’язки перед нацією, дітьми, молоддю, тоді й не важливо, яким методом, але потрібно досягнути поставленої мети. Я давно займаюся громадською та волонтерською діяльністю, співпрацюю з іншими ГО…

— Як організаторка численних акцій, заходів, фестивалів культурно-просвітницького, національно-патріотичного спрямувань, на які труднощі найчастіше натрапляєте?

— Маючи досвід в організації та проведенні міжнародних, всеукраїнських, обласних фестивалів, конкурсів, проблем, можна сказати, не виникало. Але є одне питання, над яким потрібно завжди працювати: пошук чесних, відповідальних людей, які так само віддано працюють. Сильна команда, однодумність — головні елементи в будь-якій справі.

— Мені відомо, що ви проробили титанічну роботу з дослідження й збереження старовинних українських пісень. Скільки автентичних текстів вдалося віднайти і які найцінніші? Чи плануєте видати збірку?

— Давні українські народні пісні я слухаю, співаю, збираю ще з дитинства. У мене співає дідусь, татусь, батьки в дитинстві загойдували на руках, співаючи народні пісні. Мене завжди вабила глибинна мудрість у них, а кожне слово, речення мені уявлялись, як з глибини віків. Тому оцю незвіданість мені хочеться дізнаватися ще й ще. У піснях українських — мудрість, почуття, життя та побут минулих віків. І це дуже цікаво. Збираю різні пісні: від календарно-обрядових до повстанських. Маю близько 200 пісень власно досліджених. І близько 20 народних пісень — у власних обробках та аранжуванні. Працюю над записом першого диску зі своїм ансамблем «Оберіг».

— Ніно, ГО «ВІА Оберіг» — найновіший ваш проєкт. Розкажіть про нього детальніше.

— «Оберіг» — це нещодавно створений ансамбль зі студентів Донецького національного університету імені Василя Стуса, з різних факультетів. З 2017 року ми співаємо народні пісні у власних обробках, виступаємо по всій Україні, є переможцями й призерами першого ступеню та гран-прі багатьох фестивалів, а також учасниками гала-концертів масштабних вокальних конкурсів.

— На вінницькому патріотичному фронті ще роботи, хоч греблю гати. Що вважаєте своєю найбільшою перемогою, що не вдалося втілити та які плани на майбутнє?

— Щодо роботи з патріотичного виховання, то її багато. Починаючи з вивчення української мови, історії й так далі. Мається на увазі не шкільна програма, а така, що повинна бути в серці кожного українця. Любов, розуміння українського, повага, відродження української культури й традицій — ось, що має керувати кожним з нас. Є обласна програма національно-патріотичного виховання, згідно з якою ми співпрацюємо заради розвитку дітей та молоді. Проте замало громадських сил і ресурсів, аби працювати з молоддю на волонтерських засадах. У цьому напрямі повинні працювати всі державні структури зі свідомими, українськими керівниками.

— І останнє: які особисті людські якості ви цінуєте понад усе?

— Як публічній особі мені доводиться спілкуватися з різними людьми. І дуже видно, коли людина щось робить зі щирими намірами, а коли — ні. Ціную душу й розум, відданість, взаєморозуміння, працелюбність. Але маю свої вимоги до людей, які мене оточують, тому коло людей дуже й дуже тісне.

Автор: Максим Караулан

Фото надані Ніною Бегас