Понад 12 років вінничанка безкоштовно рятує безпритульних тварин

Невтомна вінницька волонтерка Катерина Христич не шкодує ані хвилини свого вільного часу для допомоги безпритульним тваринам. Цьому заняттю дівчина присвятила 12 років свого життя. За цей час вона врятувала життя та подарувала домівку сотням безпритульним собакам та кішкам. Каже, що вже й не пригадає точну цифру, скількох прилаштувала в сім’ї, скількох врятувала від загибелі, бо ж, згадує зі смутком, часто-густо знаходила пухнастих звірят, яких збивали автомобілі або яких просто викинули помирати з голоду десь далеко за межі населеного пункту. З волонтеркою поспілкувалась кореспондентка Vin-people

— Я надто люблю тварин, тому не можу спокійно пройти повз безпритульних собаку чи кішку. Оскільки до себе забирати їх усіх я не можу, то за роки свого волонтерства я вирішила, що свої сили повинна спрямовувати на стерилізацію безпритульних тварин. Бо те, що люди їх підгодовують на вулицях, — це, безперечно, дуже добре, але, менше з тим, це шлях у нікуди, — каже Катерина Хитрич. — «Накопичувати» їх вдома теж не варто, треба стерилізувати й, за можливості, шукати їм дім. Чотири роки тому я купила автомобіль, тож тепер займаюся перевезенням тварин до ветеринарних клінік на стерилізацію та лікування, а також на прилаштування в новий дім. Великою проблемою для волонтерів є саме питання перевезення тварин, адже в таксі їх брати не хочуть, та й кількість самих людей, які мають бажання допомогти з перевезенням, можна порахувати на пальцях.

За словами дівчини, уже не один рік волонтери максимально стерилізують тварин, шукаючи на це кошти різними методами. Така діяльність дає результат: протягом останніх років кількість безпритульних собак і кішок у місті значно зменшилася.

— Я веду таку негласну акцію зі стерилізації безпритульних тварин: шукаю спонсорів, які б платили за стерилізацію у ветеринарній клініці. Тільки за минулий рік за цією негласною акцією було стерилізовано близько 240 кішок і 30 собак, — зазначає волонтерка. — Приємно усвідомлювати, що твоя діяльність іде, насамперед, на користь твоєму місту. Але вдвічі приємніше отримувати фото й відео від людей, які там чи там побачили інформацію про безпритульних тварин і вирішили стати для собак чи кішок опікунами, господарями та подарувати їм дім. Тепліше стає на душі, коли я розумію, що я забрала тварину фактично з вулиці чи з тимчасової перетримки, яка до цього блукала, а, може, була травмованою, а тепер бачу фотографії, як вона грається, як з нею гуляють, як її люблять.

Особливу увагу Катя Христич звертає на те, що допомагати безпритульним тваринам треба спільно.

— Багатьом людям шкода тварин, але ми маємо співпрацювати, аби допомогти тваринці. На превеликий жаль, я не маю можливості брати тварин додому на перетримку. Але! Це може зробити будь-хто, аби лиш було бажання, — переконана дівчина. — Скажімо, ви знайшли тваринку на вулиці й хочете їй допомогти. Візьміть її додому на тимчасову перетримку. Собаку чи кішку необхідно обробити від паразитів (бліх, кліщів, глистів), викупати, сфотографувати, розмістити оголошення в інтернеті, поспілкуватися з людиною, яка, можливо, побачить ваш допис і захоче забрати тваринку собі. Після цього сміливо можете телефонувати мені (а мої контакти є в інтернеті) й попросити доставити, наприклад, собачку в новий дім.

Було б дивно, якби в людини, яка щодня доставляє в або з ветклінік, лікарень, нових домівок собак чи кішок, не було б своїх домашніх улюбленців. Є такі пухнастики й у Каті. Зізнається, що її семеро кішок їй стали рідними, тож якщо й випаде нагода комусь їх віддавати, не знає, чи зможе це зробити.

— Я не зможу їх віддати будь-кому, — каже Катя. — Я не збирала їх просто так по вулиці. Усі вони були збиті, тому в когось немає лапки, у когось нема носика, двоє не мають хвостиків, двоє у лапках мають шпиці, бо лапки були переламані. Це тварини, які потрапили під моє кураторство, яких я лікувала в клініках, але прилаштувати, на жаль, не змогла.

Зі смутком і ледь помітними сльозами в очах Катерина Хитрич ділиться потаємним і зізнається, що, на жаль, її родина в цьому виді волонтерства не підтримує.

— У нашій країні займатися такою справою, так би мовити, непрестижно. І затратно, — зазначає волонтерка. — За моїми спостереженнями, у нашому суспільстві дуже малий відсоток людей, які сприймають цю діяльність і розуміють, що потрібно допомагати безпритульним тваринам. Ми, волонтери, спілкуємось у своєму колі й уже звикли, що допомагають одні й ті ж самі люди. А якщо хтось і приєднується, то часто всього лише на один раз.

Недаремно люди придумали мудрість: хочеш змінити світ — почни із себе. Але в контексті питання допомоги безпритульним тваринам Катерина Хитрич звертає увагу на ще одну мудрість: разом ми — сила!. Спілкуючись з такими людьми, розумієш, що велич людської душі, вміння бути людяним і небайдужим — це речі, яких не купиш. Але водночас розумієш, що світу потрібно якомога більше таких людей!

 

Авторка: Вероніка Ганай

Фото надані Катериною Христич