Українську жестову мову можна вивчити в одному з вінницьких вишів

На базі Вінницького інституту університету «Україна» існує «Центр вивчення іноземних мов». На сьогодні у вищій школі нашої області це чи не єдиний навчальний заклад з курсом вивчення української жестової мови. За відгуками студентів, дуже круто мати можливість опанувати не тільки іноземну, а й жестову мову, яка займає чільне місце у суспільному житті. Детальніше про курси дізнавалась журналістка Vin-people.

На базі Вінницького інституту університету «Україна» існує «Центр вивчення іноземних мов». На сьогодні у вищій школі нашої області це чи не єдиний навчальний заклад з курсом вивчення української жестової мови. За відгуками студентів, дуже круто мати можливість опанувати не тільки іноземну, а й жестову мову, яка займає чільне місце у суспільному житті. Детальніше про курси дізнавалась журналістка Vin-people.

В обов'язковому порядку англійську та українську жестові мови вивчають студенти, які опановують спеціальність «Фізична реабілітація». Для фахівця-реабілітолога дуже важливо володіти мовою жестів, аби мати змогу допомогти людям з порушенням слуху.

За словами директорки Вінницького інституту університету «Україна» Ганни Давиденко, що знання української жестової мови важливе й для студентів та випускників соціальної роботи, хоча для них ця дисципліна є факультативною.

— Такий інтерес з боку наших студентів наштовхнув нас на ідею опанування жестової мови саме в нашому «Центрі вивчення іноземних мов». Тобто тепер, окрім можливості вивчити англійську, німецьку, польську мови, у цьому центрі є ще можливість пройти курс української жестової мови, — розповідає Ганна Давиденко. Хочу сказати, що цей курс має величезний попит і приємно, що охочих вивчити мову жестів виявилося багато. Ці курси працюють цілий рік. До того ж, коли я стала депутаткою Вінницької міської ради, я ініціювала ідею, щоб міські публічні заходи відбувалися з перекладом жестовою мовою, бо це, фактично, забезпечення доступу інформації для людей з інвалідністю. На превеликий жаль, ця ініціатива була підтримана лише один раз.

Перекладачка-дактилолог Вінницького інституту університету «Україна» Людмила Якобчук розповіла, як самотужки опанувала мову жестів, як відбувається навчальний процес для студентів з порушенням слуху та чому кожному важливо знати хоча б елементарні фрази українською жестовою мовою:

— Я дивилася, як люди з вадами слуху спілкуються між собою й мені стало цікаво опанувати ці жести. У моєї подруги батьки з вадами слуху. Через неї я почала з ними спілкуватися. Поступово вони мені показали, як позначаються букви, слова, фрази й так далі. Цей процес, відверто кажучи, був довготривалим (я почала вивчати жести ще 2001 року). Пізніше ця ж подруга запропонувала мені влаштуватися до Вінницького інституту університету «Україна» перекладачем. Мені було спочатку лячно, адже тут своя специфіка, термінологія… Таки я ризикнула, спробувала, вдалося.

Складність для пані Людмили виявилася в тому, що до роботи у виші вона володіла жестовою мовою на побутовому рівні. А ставши перекладачем у двох групах студентів з вадами слуху, які опановували спеціальності «Документознавство. Інформаційна діяльність» та «Фізична реабілітація», натрапила на труднощі перекладу, насамперед, термінів. Але, якщо людина свідомо ставить перед собою ціль, то й не здається на шляху до її досягнення. Так і Людмила Якобчук, яка прагнула бути корисною цим студентам, показувала слова спочатку по буквах, а якщо відповідних жестів не було, то студенти й перекладачка домовлялись і придумували свої, «внутрішньо сімейні» жести.

— Іде тема, наприклад, «Перелом». І ми домовляємось. На це заняття, щоб довго його не дактилювати, ми його показуємо ось так чи так. Стосовно самого навчального процесу, мені на лекціях було простіше передавати студентам текст, який виголошує лектор. Зворотний переклад — відповіді студентів викладачу — для мене завжди був проблемою. Мені самій «сказати» легше, ніж «почути». Навіть не знаю, з чим це може бути пов’язано, — розповідає пані Людмила.

Людмила Якобчук також наголошує, що студенти краще засвоюють матеріал за допомогою живих прикладів, а не сухої теорії. Так само й опанувати жестову мову значно простіше з допомогою асоціацій. Неабияк допомагає наочність у вивченні мови та при спілкуванні жестовою мовою на заняттях. Однак Людмила Якобчук застерігає, що варто бути максимально уважним при «озвученні» певних слів, особливо спільнокореневих, багатозначних тощо, аби не було плутанини, неправильності та невідповідності жесту й сенсу.

Цікаво, що свого часу «Центр вивчення іноземних мов» при Вінницькому інституті університету «Україна» долучився до реалізації ідеї, яка полягає в тому, аби працівники департаменту соціальної політики пройшли курс української жестової мови. Тож сьогодні у департаментах соціальної політики, як обласному, так і міському, є фахівці, які володіють мовою жестів і можуть спілкуватися з особами, які мають порушення слуху. Наразі центр працює над тим, аби представники поліції могли пройти базовий курс з української жестової мови. Ганна Давиденко переконана, що теоретично працівники всіх експресних служб повинні володіти жестовою мовою, щоб у разі потреби надати першу допомогу людям з порушенням слуху.

Авторка: Вероніка Ганай

Фото взяті із сайту nus.org.ua