Почути, зреагувати, допомогти — незмінна формула «Родинної турботи»

Благодійна організація «Родина турбота» активно функціонує з червня 2016 року. Вона опікується малозабезпеченими громадянами, дітьми та молодими людьми з інвалідністю, особами, які опинилися в складних життєвих обставинах. Водночас «Родина турбота» співпрацює з реабілітаційними установами та інтернатними закладами Вінницької області. Кореспондентці Vin-people вдалось поспілкуватись з президентом благодійної організації — тендітною, але небайдужою до кожного Катериною Бевзюк.

Уже понад шість років пані Катерина тісно пов’язана зі сферою благодійності. З 2003 року Катерина Бевзюк, юрист за освітою, разом зі своїми однодумцями допомагає нужденним вийти з оков життєвих труднощів.

 

— Ми працювали за програмами, які підтримували людей з інвалідністю та родин, які опікуються такими людьми, тому багато громадян в області мене знають, — розповідає Катерина Бевзюк. — Часто буває, що через багато років люди звертаються за тією чи іншою допомогою. Раніше ми надавали повний юридичний супровід родинам, які виховують діток або опікуються людьми з інвалідністю. Тепер же, насамперед, ми закриваємо нагальні потреби: закуповуємо обладнання, привозимо речі — медикаменти, підгузки, засоби гігієни, одяг, побутову техніку, канцелярію.

Сама Катерина Бевзюк ще задовго до заснування благодійної організації «Родина турбота» співпрацювала з підшефними уже на сьогодні закладами. Зокрема, це Ладижинський дитячий будинок-інтернат IV профілю, яким спочатку Катерина, а тепер уже й «Родина турбота» опікується понад сім років. Це також обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей з інвалідністю, з яким благодійна організація «Родина турбота» зовсім нещодавно відзначали п'яту річницю співпраці.

Катерина Бевзюк наголошує, що самотужки допомагати важко. Часто навіть майже нереально. На щастя, є люди, яким, як і очільниці благодійної організації «Родина турбота», небайдужа чужа біда.

— Ми залучаємо меценатів. Ми проводимо різні благодійні програми, які дозволяють залучити кошти. Ми організовуємо поїздки, ярмарки-продажі, благодійні вечори. Це є індивідуально під кожен заклад, і в залежності від того, яка мета у нас на виході. Ми хочемо дати людям усвідомлення того, що вони — такі ж, як і всі, а, отже, потребують не тільки матеріального, а й духовного, — розповідає благодійниця.

 



Очолювати благодійну організацію та й просто бути доброчинцем — справа не з легких. І найголовніше в цій справі — репутація.

— Ми працюємо не один рік. У нас є партнери, які з першого гудка підіймають слухавку й кажуть: «Можеш не розповідати деталей. Кажи, скільки потрібно». Тобто люди, які раніше перевіряли, які їздили в наші заклади (а ми залюбки їздимо разом з нашими партнерами), люди, які приймали тут наших дітей, які долучаються до організації екскурсій, до організації навчань для персоналу (тому що це теж дуже важливий аспект), стали уже товаришами, з якими наші стосунки будуються на довірі, — зазначає Катерина Бевзюк.

Власне, окрім репутації, благодійність потребує ще й прозорості. Наприклад, якщо це співпраця з підприємцями, то по завершенню тієї чи іншої програми на адресу підприємства надсилається фотозвіт про проведення заходу, а також фінансовий звіт про закупівлю того чи того обладнання чи матеріалів. Це, перш за все, необхідно для того, пояснює Катерина Бевзюк, аби людина бачила, що її кошти йдуть за призначенням, тому, відповідно, є й довіра. Стосовно закладів, то передача допомоги здійснюється виключно за відповідними актами: спочатку все обліковують у благодійній організації «Родина турбота», потім — у закладі, який приймає допомогу, а потім заклад використовує все за своїми потребами.

Назвати точну кількість людей, яким вдалося допомогти, важко. Катерина Бевзюк каже, що за ці роки — це тисячі. Зрештою, хтось може дорікнути, що всім не допоможеш і кожного не врятуєш. Однак саме людська небайдужість може зробити зі звичайного перехожого маленького героя, який допоможе чиєсь життя зробити трішечки щасливішим, додавши в нього яскравих фарб у вигляді найпростіших, але дуже необхідних речей.

 

 

Авторка: Вероніка Ганай

Фото взяті зі сторінки Катерини Бевзюк у соцмережі Фейсбук