«Це було так неочікувано й приємно, що на очі набігали сльози», — одинока мати зібрала на операцію сину понад пів мільйона

Нещодавно Артуру Мельниченко зробили операцію, яка має стати вирішальною для того, аби хлопець ходив. Про сім'ю Артура, досягнення, плани та мрії кореспондентка Vin-people розпитала у мами хлопця Наталею Мельниченко.


— В Артура є ще молодший брат Олексій. Він зараз навчається в шостому класі. Займається футболом і полюбляє працювати з комп'ютером. Олексій активний та непосидючий. Артур, на відміну від брата, — спокійний. Він дуже любить тварин. Коли його запитати, ким він хоче бути в майбутньому, то, насамперед, відповідає, що мріє мати невеликий зоопарк або ж бути фермером. Ми пояснюємо йому, що за тваринами потрібно доглядати, а тому необхідно зараз докласти багато зусиль, щоб навчитися ходити, — розповідає Наталя. — Зараз Артур пересувається з допомогою інвалідного візка, але операція, яку йому зробили, має допомогти стати на ноги. Операцію робили в Ізраїлі. Звісно, у нашої сім'ї не було коштів для такої дорогої операції, тому я написала у Фейсбуці, що потрібна допомога для сина. Я була приємно здивована тим, скільки людей відгукнулися. Мені писали з України та з-за кордону, надсилали кошти. З деякими людьми я зустрічалася особисто. Були такі, що жертвували по тисячі доларів, і це було так неочікувано й приємно водночас, що на очі мені набігали сльози. За допомогою небайдужих людей нам вдалося зібрати 21 тисячу доларів. Цієї суми вистачило на операцію. Зараз Артуру встановили лангети й він уже пробує ставати на ноги. Звісно, для нього це дуже бентежно, але він щасливий. Я пишаюся синами й зроблю для них усе, що в моїх силах.



Кілька разів під час розмови в Наталі тремтів голос. Вона говорить, що щаслива бачити те, що син робить перші кроки. Але попереду ще багато роботи, адже потрібно вчитися ходити.

— Цього року держава вперше оплатила нам перебування на реабілітації в Трускавці. Ми налаштовані позитивно й чекаємо на хороші результати, — зазначає жінка. — Періодично ми проходимо реабілітацію в центрі «Промінь». Там Артур познайомився з дівчиною, з якою зараз спілкується. І, схоже, що він вперше закохався. Вони спілкуються по телефону, бо вона не з Вінниці. Але, можливо, вони знову зустрінуться в центрі. Артур цього дуже чекає.

 

 

З батьком хлопчиків Наталя розлучилася понад десять років тому. Причин тому було багато, але не через особливі потреби Артура. 

— Хлопчики часто бувають у неї й ставиться вона до них з усіма теплом та любов'ю, які можуть бути в бабусі до онуків, — зазначає мати хлопчиків. — Я їй щиро вдячна за допомогу та підтримку. 

 

Наталя красива та розумна жінка, яка знає все про піклування, любов та взаєморозуміння. Зараз їй як ніколи потрібна наша з вами моральна та фінансова підтримка. Якщо у вас є можливість, ви можете допомогти Артурчику, перерахувавши кошти на рахунок «ПриватБанку»: 4149 4991 2497 3890 (Наталя Мельниченко).

Авторка: Людмила Салтан

Фото надані Наталею Мельниченко