За п'ять років кількість хворих на ДЦП зросла на 20 відсотків

У Вінницькому дитячому центрі комплексної реабілітації отримують кваліфіковану допомогу діти з інвалідністю та ДЦП. Одночасно в центрі може знаходитися 150 дітей віком від народження до 18 років. Про реабілітаційні заходи, проблеми центру й захворюваності в цілому кореспондентка Vin-people розмовляла з директором центру Віталієм Донцем.

— За останні поять років, згідно з даними державного комітету статистики, кількість дітей з інвалідністю та ДЦП зросла на 20%. Тому центр розширюється й наразі проводяться роботи з реконструкції, — розповідає чоловік. — На сьогодні в Україні такими хворобами страждають 160 тисяч дітей. У нас є черга. Записують дітей за два-три місяці. У центрі ми надаємо більш ніж 26 різних послуг.  У нас є три відділення — медичної, психолого-педагогічної та фізичної реабілітації. У медичному відділенні є ванни з підводним душем, гідромасажі, ванни з бішофітом. Є також тепло-лікувальні процедури: парафіно-бішофітне обгортання, різноманітні електропроцедури. Є сольова кімната. Також спеціальні пінки для покращення насичення організму киснем. Є також аромотерапія, фітотерапія. У разі потреби коригуємо реабілітацію лікарськими засобами. У фізичному відділенні реабілітації є басейн, вертикалізація в параподії, масажі ЛФК, заняття на дошці Євмінова.



У центрі діти також отримують послуги логопеда, педагога, дефектолога, які проводять заняття з когнітивної педагогіки, арт-терапії, заняття в сенсорній кімнаті та кімнаті «Нірвана», в якій маленькі відвідувачі особливо полюбляють знаходитись. У ній є проєктори, які створюють картинки, що змінюються на очах у дітей, у залежності від того як вони рухаються. Ще є музикотерапія, кімната для самообслуговування, де діти навчаються сервірувати стіл, готувати. Є у закладі й зимовий сад, в якому живуть черепахи.



Діти, які здатні самі себе обслуговувати та говорять, можуть знаходитися в групі цілодобового перебування, яку супроводжують медична сестра та помічниця медичної сестри. У такій групі може перебувати до 20 дітей. Це діти з різних регіонів України.



— У нас є багато сучасних тренажерів, таких як «Локомат». Він дуже дорогий (від 20 до 30 мільйонів гривень) і на день може обслуговувати вісьмох-дев'ятьох дітей, але в нас на нього записані в день 16 дітей, — продовжує розповідь Віталій Донець. — Він часто ламається, а обслуговування — дороге. Тому потребуємо ще один такий апарат, бо кількість дітей дуже велика. У зв'язку з цим, здійснюємо пошук інвесторів та закордонних грантів з медичного обслуговування, але, на жаль, поки що не знаходимо. Втім, дуже сподіваємося, що хтось відгукнеться.

 

Зі слів директора знаємо, що в сім'ях, де народжується хвора дитина, часто мати залишається наодинці з бідою, а батько відмовляється від родини, що є великою проблемою. Татусів, які не готові прийняти та любити власне дитя, — 90%. Матері ж їздять з дитиною по всій Україні та за кордон задля того, щоб постійно проходити реабілітацію.

— З дітьми та батьками працюють психологи, підтримують їх та навчають, як жити з дитиною-інвалідом, як ставитись до неї та як підбадьорювати на постійні реабілітаційні заходи, — каже директор центру. — Стан дітей часто залежить від того, в якій сім'ї вони живуть і того, як до них ставиться оточення. На словах 90% людей у нашій державі добре сприймають дітей з інвалідністю, усвідомлюють те, що їм потрібна допомога та підтримка. Але на ділі вони відмовляються приймати їх близько, щоб вони були поруч з їхніми дітьми. Тут є проблема дискримінації. Звісно, Євро-2012 став поштовхом для того, щоб зробити для людей з інвалідністю кращі умови для життя в соціумі, але проблеми ще є. Наприклад, з туалетами в публічних місцях — у них немає спеціальних поручнів. І багато інших.

 



За словами чоловіка, персонал центру складається зі 158 працівників, але вони постійно зіштовхуються з плинністю кадрів.

— Люди їдуть за кордон, бо там заробітні плати на відповідній посаді значно вищі, — пояснює Віталій Донець. — Потрібно збільшувати заробітні плати і педагогам, і медичним працівникам, щоб вони відчували, що держава про них турбується. Це кваліфіковані працівники, інтелігентні, добрі та чуйні люди, які працюють з дітьми, віддаючи час, увагу та турботу. Натомість вони отримують занадто низьку заробітну плату.

 

 

Нині в центрі повністю відремонтований басейн, де постійно підтримується необхідна температура води (38°C). Зроблені витяжки на кухні та в басейні. Діти харчуються тричі на день, а перебувають у центрі до 17.30.

Директор сподівається, що знайдуться люди чи організації, які зможуть придбати ще один тренажер «Локомат» й інші потрібні речі.

Авторка: Людмила Салтан

Фото авторки