«У час діджиталізації люди не повинні самі ставати механізмами без душі», — засновниця «некласичного» вінницького театру

Талановита поетеса, а тепер і драматургиня Анна Вараниця своє життя називає рядом «невипадкових випадковостей». Будучи філологом до мозку кісток, дівчина перекваліфікувалася в режисера та створила власну «Територію Театральної Творчості», яка в грудні 2019 року відзначила своє п’ятиріччя. З талановитою дівчиною поспілкувалася кореспондентка Vin-people.

— Коли я працювала і журналісткою на одному з наших вінницьких телеканалів, і маркетологом в Дніпропетровську, то й не задумувалася про роботу саме в театральній галузі! Але творчість, як хобі, супроводжували мене завжди. Так сталося, що я повернулася додому з Дніпра й одна громадська організація попросила мене поставили зі студентами техколеджу номер на соціальну тематику. Номер поставила, мої учні виступили й забажали далі відвідувати репетиції. Так абсолютно спонтанно виникла ідея ТТТ — «Території Театральної Творчості». Назва також виникла спонтанно, як і всі подальші назви моїх вистав, — розповідає Анна.



Своє дітище дівчина не називає театром у класичному розумінні. Однак зазначає, що це й не альтернативний театр.

— Думаю, що ТТТ знаходиться на межі, «золота середина». Це сучасний театр з темами, які є близькими глядачам. Ми ні з ким не конкуруємо й нічому не протиставляємося. Ми просто є і щиро творимо, — наголошує засновниця театру.

Анна Вараниця є не лише керівницею «Території Театральної Творчості», а й  авторкою п’єс. І якщо всі події життя дівчина вважає невипадковими випадковостями, то поштовхи до створення нових вистав — внутрішніми імпульсами.

— Ідея кожного сценарію — це творчий імпульс. Це зібрання думок, почуттів, тем, які хвилюють мене на певному життєвому етапі. Тому сценарії «живі», — вважає дівчина. — Я не пишу для того, бо так треба або щоб когось здивувати. Не сиджу й не шукаю, наприклад, нові форми для виявів творчості. Не знаю, це добре чи погано. Але я просто відчуваю, як має бути й що має бути в цьому сценарії, і довіряю цьому відчуттю. Можливо, потім буде якось інакше, та зараз ось так. Бажання створити нову виставу просто з’являється, і я починаю збирати «по пазлах» усі думки, певні емоції, записувати все це. Розмірковую над головною ідеєю, думаю, які теми я можу тут порушити, хто може бути героями, які вони, як вони можуть поводитися в тій чи іншій ситуації, далі вже дофантазовую сюжет. Коли сідаю вже прописувати сценарій, то вибудовую його за певним алгоритмом, який сама собі придумала кілька років тому.



За час існування «Територія Театральної Творчості» має чимало здобутків та досягнень. Найголовнішим з усіх Анна Вараниця вважає «свого глядача».

— Для мене головне досягнення ТТТ — це коли діти встають в суботу зранку, щоб прийти на 9.00 на заняття до мене; це ті люди, які наперед бронюють місця в певному проєкті або одразу купують квиток на виставу, як тільки почули, що буде щось нове! Найбільше досягнення — це те, що ми знайшли «свого глядача», — каже Анна. — І ось цей момент, коли весь зал сидить мало нерухомо вже під кінець, а потім просто розривається оплесками! Як щиро сміються й плачуть разом з героями! Як після завершення вистави підходять, обіймають і дарують квіти. Це багато чого вартує! Це вдячність і енергія! Ось це для мене — найголовніше! А так, то звісно, у ТТТ і мене особисто були різні відзнаки за ці роки. Наприклад, ми отримали відзнаку від департаменту культури за виставу «Імпульс. Діалог» у 2017 році, а ще я отримала нагороду «Жінка Вінниччини-2018» у номінації «Культура».  Дуже приємно згадувати ці моменти!



Варто окремо сказати про акторський склад «Території Театральної Творчості». Це люди, які не є дипломованими акторами. Це звичайні люди, які просто бажають творити! Кожен з них — цікава особистість, з якою є про що поговорити у звичайному житті. Це багатогранні особистості, яким є що сказати іншим. Наразі в акторському складі ТТТ: Ірина Верніковська, Василь Оленич, Дар’я Радзіковська, Ігор Огерчук, Софія Сакалош, Анастасія Шиманська, Роман Новицький. Серед них і маркетолог, і фотограф, і експерт з електронної демократії, і вчителька.

— Акторами «Території Театральної Творчості» є люди абсолютно різних професій, не театральних. Та для мене ось ці наповненість, ентузіазм, бажання є надважливими та вирішальними, — зазначає Вараниця. — Спершу, як з’явилася ідея нової вистави і я вже трохи зрозуміла, про що вона буде, я формую акторський склад, а тоді вже пишу сценарій. Тобто в мене все навпаки — я не пропоную готову роль, не підбираю на неї людину. Знаючи, хто буде грати й спілкуючись з цими людьми в житті, також легше вже прописувати певні моменти, брати навіть діалоги та фрази з життя. Та якщо ви думаєте, що акторам настільки це просто, що досить бути неординарною людиною й мати бажання — і все, то ви помиляєтеся. Це лише підґрунтя, а потім ще слідує багато праці над собою перед прем’єрою вистави: вивчення та розбір тексту й ролі, різні вправи для голосу, дикції, тіла...  



Анна Вараниця наголошує, що в час комп’ютеризації, діджиталізації люди не повинні самі ставати механізмами без душі. І саме театр — це те місце, де ти можеш зупинитися, відпочити думками й серцем, видихнути шалену круговерть сьогодення, насолодитися й наповнитися гармонією.

— Сучасні люди живуть у ритмі нон-стопу, «успішного успіху» й технологічного прогресу. І саме тому, я вважаю, мистецтво, зокрема, театр — надзвичайно потрібні та актуальні! Нам всім потрібні моменти для себе та своєї душі! Дозволити собі на кілька годин «вповільнилися», насолодитися та наповнитися! — підсумувала Анна Вараниця.  
 
Авторка: Вероніка Ганай
Фото надані Анною Вараницею