Скульптор з Вінниччини виготовив 64 монументи та вісім пам’ятників Тарасу Шевченку

У місті Хмільник, що на Вінниччині, проживає унікальний скульптор, заслужений художник України й справжній рекордсмен Віктор Стукан. Його роботи можна зустріти в різних куточках Україні та за її межами. Найбільші з них сягають п’яти метрів та важать понад 15 тонн. Та найбільшою гордістю автора є вісім пам’ятників та 64 монументи, виготовлені на честь Тараса Шевченка. Про своє життя та працю скульптор розповів читачам Vin-people



Народився майбутній майстер у селі Малий Митник Хмільницького району 18 червня 1960 року. Став третьою дитиною в батьків.

— Ще з раннього віку в мене проявилося бажання щось ліпити, будувати, щось ламати. У три роки я взяв у руки молоток і трощив ним усе, що попадалося під руки. Пізніше саме цей молоток став моїм талісманом. До своїх шістнадцяти років на нашому подвір’ї, на стінах хати та сараях я наліпив багато різних виробів. 3 часом вони ставали все вищими й вищими. Уже пізніше я дізнався, що цей стиль називається «монументальна скульптура». Ні творчих родичів, ні художніх книг у мене в дитинстві не було. Але було щось таке, що допомагало мені творити руками. А ще я закохався в цю старовинну професію раз і на все життя. Думаю, це Боже благословення та Божий дар, — ділиться своїми спогадами скульптор. — Коли став старшим, ліпив більші пам’ятники. До своїх вісімнадцяти на подвір’ї стояли два моїх монументальні пам’ятники солдатів з автоматами. Один був висотою 3,2 метра, другий сягав трьох метрів.

Коли Віктора проводжали в армію, він підходив до своїх скульптур, обіймав їх і плакав — так не хотів з ними розлучатись.

— Прийшовши з армії в грудні 1980 року, я з головою поринув у мистецтво. Я по-іншому став дивитись на ті роботи, які виліпив ще до армії. Вони перестали мені подобатись і я вирішив усе поламати. Уже тоді до кожного свого виробу я почав підходити ще не зовсім як професіонал, проте вже зі значно більшими вимогами до себе. Я настільки полюбив це мистецтво, що не міг і дня прожити без нього. Мені мало було дня і я ночами працював над тим, що називається скульптурою, — розповідає чоловік.

У січні 1981 року Віктора викликав до себе голова колгоспу Володимир Гуменюк і попросив, щоб він зробив пам’ятник-в’їзд у село Великий Митник.

— Це було моє перше офіційне замовлення. Я скажу так: перше замовлення — це як перше кохання: не знаєш, чим воно закінчиться. Та голова колгоспу був з «легкою рукою»: не встиг я закінчити роботу над замовленням, як уже надійшло нове — зробити скульптуру великого оленя для лісогосподарського підприємства. До середини осені робота була зроблена. А вже ближче до зими я збудував свою першу майстерню — на вулиці біля батьківської садиби, виготовлену з руберойду та покриту шифером.

Встиг чоловік попрацювати й у Білорусії. Там він побудував найвищу та найбільшу свою скульптуру — п’ятиметровий пам'ятник.

— У 1983 році сюжет про мене показали по телебаченню. Пройшло небагато часу, як до садиби моїх батьків приїхав представник з Білорусії та запропонував, щоб я приїхав до них та виготовив композицію, присвячену загиблим у роки Великої Вітчизняної війни. Три роки, які я провів у Білорусії, назавжди залишились у моїй пам'яті. Білоруси багато разів просили мене залишитись у них, але любов до свого рідного краю перемогла: я назавжди зостався в Україні, — каже Віктор.

На сьогодні в скульптора вже є майже сотня чудових робіт, переважна більшість — це монументальні роботи. Їх можна побачити в Хмільнику та багатьох інших селах та містах України.

— Я пишаюся тим, що з-поміж усіх скульпторів, які проживають в Україні, я створив найбільше пам’ятників, присвячених Тарасу Шевченку, — говорить митець.

Чоловік не лише талановитий майстер, а й меценат, який завжди допомагає всім, хто до нього звертається. За свої заслуги отримав багато звань: Заслужений художник України, Почесний громадянин міста Хмільника та Хмільницького району, нагороджений почесною грамотою Верховної Ради України, має чимало відзнак міського та обласного рівнів.

За неймовірні скульптури християнських святих має найпрестижніші релігійні відзнаки: указами Святійшого Патріарха Київського і всієї України Філарета в жовтні 2017 року нагороджений Орденом Святого Миколи Чудотворця III ступеня, а в березні 2018 року — Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня.

Авторка: Соломія Романова
Фото надані Ярославом Стуканом